Головна | Реєстрація | Вхід | RSSВівторок, 17.10.2017, 06:46

Абрикосівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Меню сайту
Категорії розділу
Мої файли [41]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 119
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Творчі наробки вчителів

Головна » Файли » Мої файли

Розробка уроку української літератури Галина Ковтун “Я писатиму тобі щодня ”. Вчитель української мови Лишак Н.І.
23.04.2015, 10:33

Тема уроку: Галина Ковтун “Я писатиму тобі щодня ”

 

Мета уроку: Навчити учнів літературного дослідження під час самостійної роботи з текстом твору; уміння працювати з різними джерелами інформації, комп'ютером, сканером; уміло висловлювати власні судження щодо прочитаного.

         Виховувати почуття співчутливості, критичне ставлення до історичних подій, почуття гордості за свій народ, прищіплювати любов до рідного краю.

         Розвивати мислення, творчість, комунікативні навички.

 

Обладнання: стіл накритий рушником, свічка, живі квіти, фотографії Г.Ковтун, В.Правика, книги, комп'ютери.

 

Тип уроку:  комбінований

 

Форма проведення уроку — презентація

 

                                                                      Хід уроку

 

Вислови:

  1. Чи знаєш, ти світе,

Як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужко

Моєму народу болить.   

(Б. Олійник)

  1. “Дорога моя, мила людино! Ми знайшли свою долю: так і повинно було статися, і дітям своїм колись розкажемо, як у блакитній нашій юності стрілися ми для щастя і життя. Адже всі наші дні — це боротьба за те, щоб більше було добра і справедливості, чесності, більше світла”.   

 (В. Правик)

І. Організаційний момент.

  • Привітання.
  • Емоційне налаштування.

 

Учитель. Сьогодні у нас незвичайний урок. Тож давайте почнемо його з того, що візьмемо одне одного за руки і посміхнемося, бо саме від посмішки залежить гарний настрій і з'явиться бажання вчитися:

Ти добро лиш твори повсюди

Хай тепло твої повнить нурди,

Бо людина у цьому світі

Лиш добро повинна творити.

         Сьогодні у нас УПЧ урок-презентація твору Галини Олексіївни Ковтун “Я писатиму тобі щодня”. Розпочнемо його з літературної хвилинки.

 

Учениця.       Жорстока, ноче,

О, яка ти довга!

В тобі, як крик і мука, вість одна

Ті, що пішли в вогонь, ввійшли у стогін

й душу, болем згорнену до дна.

І, може, стали ми від болю ближчі

Четвертий блок!

Заповнив душу вщерть

Як відродить землі ясне обличчя

Коли нічим не зупинити смерть

Рахунок буде — 904

Всіх поіменно — у не забуття

І буде суд, який поверне віру

Та не поверне молоді життя.

 

Вчитель.    Минуть роки, десятиліття, але Чорнобильська трагедія хвилюватиме людей. У тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народиться далеко від покривдженої землі. Цей день об’єднуватиме всіх живущих і сущих одним спогадом, однією печаллю, однією надією. Ця трагедія ввійде в усі хроніки людства як кривава рана на тілі України, на тілі матері-землі. Надто дорого ми заплатили і платимо за Чорнобиль. Ця епопея торкається життя і смерті, війни і миру, минулого і майбутнього. У свій час Володимир Висоцький написав пісню, у якій є такі слова: “По чем проверяются люди, когда войны уже нет». Я сподіваюся, що сьогодні ми з вами дамо відповідь на дане питання, презентуючи повість “Я писатиму тобі щодня”, зустрічаючись з Володею та Надійкою, з тим, хто писав листи і з тим, хто їх отримував; побачимо і почитаємо листи, які пішли у вічність через роки до наступних поколінь, розкриємо духовний світ наших сучасників.

 

Учитель.

  • Що вам відомо про автора твору?

 

Учень. (Представлення комп’ютерної презентації)

         Автор книги — Галина Олексіївна Ковтун — київська журналістка. Понад 20 років працювала у газеті “Радянська Україна”. Дитинство припадало на воєнні роки. Батько пішов на фронт, мати залишилася з  трьома дітьми. Шість років чекала батька, а коли повернувся додому, простяглася сім'ї дорога до Львова, куди відрядили батька як спеціаліста-агронома. З срібною медаллю закінчила Галя школу, готувалася в медичний, а поступила до університету на факультет журналістики. Від мами їй передалися слово і пісня, від батька — неспокій, коли руки усе робити просять і завжди мандрівочка пахне. Саме в журналістиці в листах людей до газети побачила Галина живі джерела, що струменять від народного кореня, пізнала в них правду душі, побачила гарний і чесний хліб життя і спробувала на смак сіль праці.

 

Учитель.

  • Як побачила світ книга “Я писатиму тобі щодня”?

 

Учениця.

         Перш за все, це повість написана епістолярним стилем мовлення. Це можна довести тим, що повість — середній за обсягом прозовий твір, у якому йдеться про важливі події життя, пригоди одного або кількох персонажів. “Я писатиму тобі щодня” має всі ці ознаки, окрім того спілкування шляхом листування — це епістолярний стиль мовлення.

         “Я писатиму тобі щодня” - це лебедина пісня Галини Олексіївни. Це особлива книга. Багато творів написала про героїв-ліквідаторів чорнобильської біди, але “Я писатиму тобі щодня” - надто особлива. Тому, що присвячена Володимиру Правику, начальнику караулу на атомній, що першим кинувся назустріч біді, назустріч цьому земному болю пішла і авторка книги — журналістка Галина Ковтун. Вона ніколи не зустрічалася з Володею Правиком, але Чорнобильська трагедія звела їхні долі на одній дорозі.

         Досліджуючи творчість Г. Ковтун, зрозуміла, що книга друкувалася і народилася в зоряний час її таланту — за творчий внесок у журналістику, зокрема за нарис “Жили як лебеді” Галині Ковтун було присвоєно звання заслуженого журналіста України. Вона чекала книги, як чекає мати дитя. Але не судилося...

         Звістка з Москви про вихід книги у світ надійшла після вічного прощання з Галиною Олексіївною, у хвилини мовчання над її вічною могилою.

Учень.

         Обірвалося дороге життя в годину зоряну: святкували вихід 20-ти тисячного номера “Радянської України” і Галину Олексіївну попросили сказати вітальне слово. Вона почала говорити про рідну газету і друзів, про любов до людей, про біль людський, про тяжку журналістську працю, яка вимагає самопожертви і притулила руку до грудей, і похилилася набік. Серце, яке ввібрало болі людські, яке страдало і тліло разом з чорнобильцями не витримало і само забилося в муках, і згасло.

         Тільки лебедина пісня його залишилася жити, повість у  листах.

 

Учениця.

         Лебедина пісня — це гімн і реквієм на два голоси.

         Лебедина пісня — два білих крила у польоті,

         два зріднені серця як нерозлучні

         вічно земля і небо.

 

Учитель.

  • Як відбулася зустріч автора книги з юною вдовою?

 

Учень. (Представлення комп’ютерної презентації)

         Галина Олексіївна зустрілася з 20-річною вдовою. Говорити було важко обом. І раптом спали на думку Надії слова матері: “Сльоза омиває душу, треба поплакати, хай душа вмиється і набере сили для життя”. А коли Надійка зажурено відірвала листи від серця, довірливо подавши Галині Олексіївні, досвідчений журналіст відчула голос лебединої пісні і зрозуміла, що в тієї пісні мусить бути заспів.

         Володимира Правика немає серед нас. Але якою чудовою людиною постає він — Герой Радянського Союзу у своїх листах до коханої, до нареченої, до дружини! За час їхнього знайомства, дружби, спільного життя Володя написав Надії вісімсот листів!

         У листі освідчився їй у коханні. У листі запропонував руку і серце. Листи були як музика. Вона добре розуміла: ціна його слів дуже висока. І він їх нікому не міг довірити: ні сонцю, ні вітру — лише їй. Своїй коханій. Листоноша приносила і по два і по чотири конверти, які влітали, мов білі чисті голуби і несли на своїх крилах слова, які розуміли лише вони двоє. Їм довелося бути в розлуці, адже Надя продовжувала навчання.

Учитель.

  • Як далі розгорталися події? (Робота над текстом, стор. 8-9)

 

Учениця.

         Одружилися вони у 1984. Згодом їм дали квартиру у Прип'яті. Цей рік для них — одне велике свято! У квітні народилася донька, у травні братове повноліття, потім — батьків півстолітній ювілей і срібне весілля батьків. Боже, як прекрасно починалося життя. Володя писав Надійці:

         (Робота над текстом, стор. 16)

            (Робота над текстом, стор. 22)

Учень.

         У той страшний вечір Володя пішов на службу. Був прекрасний вечір напередодні вихідного. Пахощі лісу дурманили. Було так радісно й чисто на душі. А через кілька годин сталося лихо. І Володя першим кинувся у вогняне пекло і стояв до кінця як боєць, щоб потім чесно дивитися у вічі людям.

 

Учень.

         В результаті Володя одержав сотні рентгенів і прожив ще 16 днів. Весь цей час поруч була мати Володі Наталія Іванівна. Надя залишилася з Наталею, так розпорядилися лікарі. І Володя написав останнього листа.

 

Учитель.

  • Як жила Надія у цей переломний час? (Робота над текстом, стор. 127-128)

 

Учень.

         Надійка не змогла змиритися з цією страшною смугою самотності і придумала свою власну казочку “Володя живий. Просто не закінчилося лікування. Ось йому стане краще, і він напише листа, найкоротшого “Зустрічай”. І вона зустріне. ”

 

Учениця.

         Зустрілися вони з Надею у Москві в клініці. Володя тримався мужньо. Але просив Надю: “Ти вже йди. Там донька, вона чекає тебе, плаче. Я скоро, дуже скоро повернуся.” Адже він розумів, що сам уже випромінює страшні рентгени.

         Володя помер. Поховали Правика у Москві як героя. А Надя з донечкою принесли квіти на могилу... тюльпани.

 

Учитель.     Я запрошую Вас до розмови:

  • Діти, скажіть, будь ласка, якими постають  перед вами головні герої Володя і Надійка у буднях і святах, у ставленні до батьків, старших, власної доньки ; з ким або з чим асоціюються ці образи?

(Робота з комп'ютером;  презентація асоціацій, обґрунтування своїх міркувань)

  • У чому краса любові Надії та Володі?
  • Що спільного між автором Галиною Ковтун та головним героєм Володимиром Правиком?
  • Книга має не дуже зухвалий вигляд, а навіть убогий. Скажіть, будь ласка, а чи придбали б ви її у книгарні, не знаючи змісту?
  • (Відповідь учнів: звичайно ні)

Учитель.

  • Тож представте, будь ласка, на моніторах свої варіанти титульні сторінки повісті “Я писатиму тобі щодня”. (Аргументуйте свій вибір)
  • Презентація своїх варіантів робіт.
  • Скажіть, будь ласка, у нинішніх умовах життя чи може існувати життя на землі без гармонії, краси, любові сьогодні .
  • Давайте повернемося з вами до початку уроку і спробуємо дати відповідь на слова Володимира Висоцького “По чем проверяются люди, когда войны уже нет?».

Відповіді учнів.

Інтерв'ю у присутніх:

  • Чи читали ви цей твір раніше?
  • Чи запропонуєте учням своєї школи прочитання повісті Г.Ковтун “Я писатиму тобі щодня”.

 

Підсумок уроку.

Домашнє завдання: Написати листа однолітку: “Я прочитав “Я писатиму тобі щодня” і тобі раджу....”

Категорія: Мої файли | Додав: учитель
Переглядів: 339 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту
Презентації для дітей
 З думкою про учня... [Довідник] для вчителів
 Заступник з виховної роботи

Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz